Що то за така морока?
Від зими і до весни
Все сваряться пори року -
В кого кращі килими!?
-Я, тчу килими – розкішні, -
розпинається Зима.
-І пухнасті й білосніжні,
І біліших вже нема!
А як сонечко освітить
Срібний килимів наряд -
І алмази й самоцвіти
Тоді щиро мерехтять.
-Мої килими не гірші -
із зеленого сукна.
І, на дотик дуже ніжні, -
хвалиться й собі Весна.
-Оксамитово- м’якенькі,
вкриті перлами, з роси.
Малахітові, легенькі -
Неймовірної краси!
Літо втрутилось в розмову:
-Сперечаєтесь дарма!
Таких килимів чудових,
Як мої – ніде нема!
Бо ж гаптовані з яскравих
кольорових ниточок.
Візерунки в них цікаві,
Із барвистих квіточок.
-Та вже годі, перестаньте -
мовить Осінь і собі.
-На мої коври погляньте:
Жовті, бурі і руді.
І яскраві, і барвисті ,
Із мережок золотих
Та м'якесенького листя.
І ніде нема таких!
Сперечаються і досі,
Ніяк згоди не дійдуть -
Весна літо зима й осінь.
…Й далі килими прядуть…