Коли падає серце у хмарах
Піднімається й знову летить,
Розумієш, секунда як спалах,
І безцінна життя кожна мить.
Коли щастя, як Фенікса попіл,
Стає птахом у всіх на очах,
І цінніше, лиш те, яке навпіл:
Кусень хліба, пуд солі чи дах.
Коли гріє чекання в завію,
І молитва чиясь береже,
У віконечку вогник жевріє,
Зачекавшись з дороги уже.
Коли знаєш, де знайдеш свій спокій,
Від тривог і буденності схов,
Хтось зрадіє, зачувши звук кроків,
Знай, твоя там чекає любов.
