Зимову казку для дорослих написав
Колись нам містер Крістіан …
Жило щасливих Двоє -
Ніким неперевершений трояндовий роман …
З’явилась пані на розкішному авто
І молодого пана «вітром» понесло …
Усі ці вигадки про скалку дзеркала якогось -
То для дітей. А для дорослих пан той - просто непотребство …
Він звався Кай, а її звали Герда
Для неї пишуться вірші усім псевдо - скарбам назло …
Її троянда - неземна любов!
Усе це виявилось сном …
І захотілось їй змінити все своїм теплом .
Це все насправді є типовим «ремеслом».
По черзі пропонує автор їй ціну за мрію:
Сади, що є звичайним сном?
Може поезія дає таку надію …
Палаци, розкіш, дорогі авто?
Але для неї це усе не то …
А може владу над людьми? Не щастя цього разу це жіноче.
Троянду серце хоче …
Ця мрія розтопила серце злого, зробила другом доброго,
Заставила чужого … покинути усе і кинутись за нею навздогін …
А потім зустріч ця зі сплячою любов’ю …
З принадами, що замінили серце,
Сидить перекладає діаманти,
І дивиться на світ крізь темне скельце …
Але щось того Кая розбудило,
Щось стало тим живим дощем …
Секрет у тім – вона ж його любила!
Ні не такого … Того, що з троянд кущем …
Такого не було … То що ж робити,
Самій мов тому скульптору зліпити?
Чи з мармуру, чи з льоду,
Потім лід цей розтопити?
Але як каже нам всім містер Крістіан,
Щоб цю троянду оживити,
Віддати треба майже все!
І мрією цією жити …
Чи здатен хтось на це?
Історій таких сотні …
Про Герд співаються пісні,
Складають музику, їм грають скрипки, лютні!
Троянди без шипів!
Зірвати просто, ви доступні …
Задумані, красиві і сумні,
Але вас не посадиш в чудо – клітку,
Навіть, якщо в тій клітці пруття золоті !