** На пам’ять Аміні ***
Не плач моя Матінко-Земле, ох гірко не плач.
Доньок та синів ти своїх на війну проводжала.
За біль, та страждання, та сльози пробач;
За завдані кривди, за болісні рани.
Прикрию собою, тебе від вогню застелю.
Всі кривди твої ворожою кров’ю омию,
Земля моя рідна тебе я всім серцем люблю,
Моя Україна.
Я Встою!!!
Я Зможу!!!
Я Вмію!!!
Весь розпач, страждання, ненависть та гнів,
Зросте у велику, народну нестриману хвилю.
І помста прийде ворогам за вбитих доньок та синів.
Моя Україна.
Я Встою!!!
Я Зможу!!!
Я Вмію!!!
І подумки я з тобою в молитвах говорю,
Йти в бій зі щитом, чи на щиті, за правду і віру.
Всім серцем тебе моя Україно люблю.
Прийми у обійми тепер доньку найріднішу та щиру.
«Прилину до теплих твоїх та лагідних рук.
Доземно вклонюся тобі; цілюща та сильна.
Останнього подиху та серцебиття мій лемент та рух
Відчуй моя рідна.
Я бранка твоя!
Я воячка – Аміна!!!».
І в день та вночі не вщухає, мете Колодій
На вістрі атак, у вихорі бою, на герці,
Здимає у небо він попіл та дим в буревій,
Та ріже на шмаття хоробре та любляче серце.
Розп’ята любов сто віків на холоднім хресті.
Над Краєм Голгофою чорні круки кружляють.
Караючий меч, а не мир Я їм буду нести.
Хто сіє ненависть, той завжди тут смерть пожинає.
- «Несіть, до Вівтарю, мою світлу душу небогу,
В Чертогах за обрій, за тебе Вкраїно молю;
За спокій та мир, за бажану всіма перемогу.
В Небесному воїнстві тепер на сторожі стою!"