І знову зима, на вікнах вона
Узори малює чарівні.
Повсюди сніги натрусила, чудна!
Іду серед них – мов царівна.
Зимовими снами дрімають луги,
Садок, що під снігом із рання,
Спить сонце і місяць, річок береги…
Не спить лише вірне кохання.
І, знаєш, - ти теж, звичайно прийдеш
І знову до нашої хати,
І знов цілуватимеш мене без меж,
Щось будеш хороше казати…
Та інша ще є, тримає тебе,
А ти з цим нічого не дієш.
Ти втратиш мене, ти втратиш мене,
Якщо ти її не покинеш.
Розтануть сніги, минує зима
І в серці весна заіскриться,
Тому лиш там місця не буде й нема,
Любов хто зміняв на дрібниці.
2007
дякую,сонечко 
