ПЕРЛИ
Поема
«І не кидайте перел ваших
перед свиньми...»
1
Підхід
Якщо ти вже застиг в благостині...
Господь сказав:
(суть така): «Миколаю, не кощій,
тобі потрібні ці підсвинки?
А мені потрібні ці середньоазійні
свині, але
потрібні і Миколая перлини-мощі...
Ка-хи, святий Миколаю перенеси
святі мощі:
ти ж святий.»
Ага.
Так!
Миколай – художник, розбирався
в богоподібних сюжетах...
Так! викопають і закопають Трою!
я вам, синці, художньо застрою:
самі, свинки, мощі перенесете
у згоді – за богохудожнім кроєм:
Амба дидактам!
Дакра!
Ох ці некультурні турки...
Єсть заводна фігурка...
Завжди незгодні дактилі!!
За дві сотні літ! – до убивчо
переконливого Данте:
святий Миколай зовсім несподівано
найефективнішим став поетом!!
Ха!
Що дати?
За живість!
Швидше за живість!
Гляньте на себе – ви що несете??
поруч з живістю Миколаєвою –
всі з голови до ніг олживі!!
де така можливість,
щоби явитись
богоугодному
сюжету?!
За живість!
серцевразливість!–
До чого це маєте нести? –
поруч з літаючою
за Миколаєм наживкістю –
це все релігія! ви,
Господи благослови, це –
якийсь кнесет!..
Тікайте!
поки я Миколая
триматиму грізно за,
вибачаюсь, поли!
треба притримати сюжета –
знаєте?
лізьте у
дошку – або тепер, або ніколи!!
Господи, благослови –
слово, дошки й – мене –
розпікати Нікола-с...
Ох хитрюга!.. а я вредний...
уквасити й украсти себе –
бо нема кого і попередить...
Амба, дидактам!
Теперечки стягуйтесь,
підтягуйтесь сліпі... практики.
2
Попередження
Це я попереджував
(ситуація така є)
...Святий Миколай хліби
випіка-випікає...
Божа Мати тісто
місить і підносить! скажете –
так не буває?
я теж кажу: все спеціально...
бо я – водоносом...
А то: ієрархія – та й то вся такая...
Чого мене питаєте:
чого ти весь в тісті?
А то є – що Вона місить.
Вхопить: з водою близько Їй –
і як замісить!..
я кажу: учень в самого хитромудрого
Миколая, я ні мука і ні тісто,
над селом і над містом,
де там внизу немузикальна Європа! де
слізно-досадна собі Азія:
та я був днесь тут, звісно ж ...
А Вона мене місить!
так – як нічого не знає.
І лише – раз-два і в тісто,
а Чудотворець – він хліб
випікає.
Лежить кістками: ви це уявляєте?
Ні. Візьме, візьме трохи тіста –
то і мене ущипне – випікає
іскристий
хліб
аромат
богорадіснотворний
витає.
Місять,
бо люблю
Царицю! прямо кажу,
та ось потрапляю
чомусь
до рук Миколаю...
...на місце.
Над столом благоє вквітчає.
Казав я: тримайтеся за фартух Миколаю...
3
На зв’язку Миколай з...
неважливо з...
(суть проста):
«Значить так:
я до сюжету...
Викрадальникам, вам...
що?
що треба знати???..
Слово –
одним дам:
мов від ліхтарника:
все, ідіть – розпочинати!
Пливіть туди –
менше ясно куди...
Зброї під жито –
продавайте, щоб вжити.
Відділіть ви на місці Миколая
від мира!
Плакатимуть монахи –
порозсовую по кімнатах,
краще вже пов’язати...
у шахмати вмію –
і я їх таки утихомирю.
Сильніш бийте той камінь...
і де та фігура –з двома
молотками??
Гріб? –
там він.
Лупайте і другий –
віртуозно грав –
що дивного? –
віртуозно глибокого
старого і закопали...
розбийте і цей камінь –
і Бога святість утихомирить...
ба? вуличний вир той...
Що нічого? лишіть
для тих – святе ж миро!
Завирило! тікайте зі мною –
тут вже тихомирюю...
4
Мертві біля живого
Які ж ви лікійці?
права рука на сопілці:
ногою лівою гратиму на скрипці...
над тепер таки Лівією:
розпочалися хази Історії –
замучать історії універсума-спільника:
нічого не розуміють!
хоч би рукою
звільнене
і – слово...
сопільнички – бази лабази
зарази лепрозорії
непрозоро-прозово
по морю про-зонному...
паки словом живим ліхтарника!!!–
і вождю щоб мовчав – накомарника.
По апре-папріка: попаримось!
запарканно-березільо пазеленню:
він-ничками!!
В росу! В проніжене!
О дід жене! А не в миро –
да усім миром: ух, бульк!! Буль-буль...
А, бач – то їм по морю:
Що їм по непрозорому?
згори – словом ліхтарників...
Як це: вождю (щоб заглох-лох – накомарника?)
краще таке стосуваннєчко з вождями?
...Але про свобідність затям:
синичка в морі викрадачам –
щось говорила? – на рулі сиділа,
попереду летіла,
треба – і крутила...
Мабуть, Бога хотіла?
5
Ця однокревних мертво-живих...
невживчивість?
За живість!!
Про Миколаєву певність!!!
однокревні ви?
виставите словосполучність нагою
ходячи по його морі...
паракревнії?
з кудкудакаючою партійною ікрою
з культурно-западаючою і про-
падаючою водою?
православною мойрою без іскри
і окремо од моря ікрою...
«Ну ми можем заварить єнто-такоє...»
та вискочить Миколай із золотою совістю
і при цім з золотою
головою! –
й що
з мертвою окремою
нам би непробивною...
розсипаною тими головами, що говорять?
то ж неможливі ви:
ум не в серці
несуни з ніг до шапкозакидалок
олживі!
що ви це несете??
Наживи, поживи! лиш...
на ЖИВОГО – неживо-стожильнії,
На не-ляльку – ляльки мікроспочилії,
від п’ят до голів лживії! Маски
олживії навіть –«власникам».
Мено-пуголовків громадність!!–
що, кому всі несете??
Амба дидактам! – це ж –
найпроникливішому з усіх
Миколаю–Поету...
Бог вам хтивеньке виріже!! Сопридактелі...
я вже тягнусь рукою за
Святителивим сюжетом...
У Божу прихожу вперли б:
Господи! Христе!
ото стільки – на небі
на землі, і на дні, і в морі, –
перлин! перлів...
Піна! піна!! –
при живім
святім Миколаї
тягнуть...
«Іще не вмерла...
й ще не вмерла Україна...»
13.1.2009, 16.02.2009,
Київ
