Серед ночі не бійся темряви.
Хай у ній повно жахів твоїх,
Які з ніг збити здатні, неначе вир,
Найстрашніший із них - лиш ти.
Серед ночі не бійся дотику
Неприсутніх в кімнаті твоїй.
Хай від страху вмиратимеш, котику,
Та від болю - спробуй, зумій.
Виривається серце - не вирветься,
Хоч впиваються жахи в думки.
Зрозумій тільки те, що ти сам оце
Добиваєш себе залюбки.
Чи жалю тобі мало? Чи посмішок?
Де скелети? Чи шкаф вже пустий?
А з усіх цих кошмарних поспівок
Найстрашнішим є голос твій.
Хочеш - лізь на стіни, чи бийся в них -
Головне замести сліди.
І коли запитають, хто в темряві,
Сподівайся, що це не ти.
