Їжте, люди,
солодкі цукерки.
Через це жовтень не відходить
від церкви.
Що ви, люди? — радше прищепа.
На мені, дикому, визріло
Усвідомлення в церкві.
Вважте, душі, солодкі-солодкі
заправи-приправи.
Рай — не жовтень,
цей — враз в гарячім
якесь право.
Я ж — серце! Світ — бачу — тління...
«Нічого,— мовить,— підемо в серці
пом’якшенням
ще й просвітлінням».
Їжте, у жовтні, солодкі цукерки.
Цей гарячий у серці —
не піде більш від церкви...
Правда, в серці — золото змісту
всі несете додому??
Правда, цей смисл
як живий —
на воцерковлену Духом свідомість?..
Тож і я устачав:
їжте і солодкі цукерки.
Пом’яни, Душе Свят, —
через Тебе цей жовтень
при церкві...
2003
