В селі я з дому якось вийшов,
На пагорб ставши, на високий,
На гори глянув, на Карпати.
Тоді я був ще одинокий.
Глядів я так годину з чимось,
І сонце почало сідати.
Я не йшов іще додому,
Глядів на гори, на Карпати.
Мене уже не кличуть люди
Поїсти гречки запашної.
Не були видні вже Карпати,
Не видно й лані вже гірської.
На пагорбі сидів до ранку,
І очі вже були червоні.
Устав, пішов і став на ганку,
На гори глянув, на Карпати.
Остап Лагойда (2013)
