Мене даремно не вини,
Я з долею не сперечаюсь.
Невже ти давньої весни
Медовий запах не згадаєш?
Ти скажеш «так» чи скажеш «ні»? –
Ніколи відповідь не взнаю.
Життя жене за обрій дні,
А серце трепетно чекає.
Ти пам’ятаєш сонця блиск
І радість у очах щасливих,
Жовтогарячий падолист
І дні захмелені, бурхливі?
Ти скажеш «так» чи скажеш «ні»? –
Ніколи відповідь не взнаю.
Життя жене за обрій дні,
А серце боязко чекає.
Кохання злинуло до зір
І опустило раптом крила.
Невже його на схилі гір
Чекає зради чорна брила?
Ти скажеш «так» чи скажеш «ні»? –
Ніколи відповідь не взнаю.
Життя жене за обрій дні,
А біль у серці не зникає.
Коли закінчаться пісні,
На світі стане все буденним,
До твого серця хоч вві сні
Прийду паломником смиренним.
Ти скажеш «так», чи скажеш «ні»? –
Ніколи відповідь не взнаю.
Життя жене за обрій дні,
Надія в серці не вмирає.