Прощевай моя любов,
З тобою була я вірна,
Лиши мене ж і назавжди,
Від болі до покою,
Дай мені пожити.
Лиши в загубленому сні,
Мої ті погляди у день.
Не руш лишень того,
Чого я більш за все боюсь.
Змирися з посмішкою тих людей,
Через яких я завжди плачу.
Змирися раз і назавжди,
З моїм бажанням в смерть назавжди.
Я хочу вже не знати,
Іщо насправді то любов?
Забути відчуття ось це,
Щоб бути вільною як птах.
Не бути скутою у клітці,
Де я не зможу крила розпустить.
А бути променем від сонця,
Що неможливо вже спинить.
Подай мені мрійливий місяць,
Вже на якому я засну,
Й забуду щастя і любов...
