Чому у поетів самотність як карма?
Життя в них страждання поема не гарна.
Живуть без визнання, а смерть не приходить.
Коли помирають, то слава хоробить.
І зразу всесвітньо відомі сонети.
Пісні і вірші, поеми відверті.
Романи і книги, по світу блукають.
Поета нема, а на них заробляють.
Чому при житті ця критика рветься.
Їм палять книжки, то як це назветься?
Це заздрість і рішення сірих людей.
Поет ніби вічність, ми знаєм тепер.
Я просто так хочу, щоб всі розуміли.
Поети це пам'ять яку полюбили.
Читали, читаєм і завжди в натхнення.
Поет це герой, а шедевр це поема.
