Я занурююсь у море
І шукаю скарб,
Наді мною вод тонни,
Але відсутній зовсім страх.
Як алхімік я перетворюю незгоди
Я не підкорююсь болючим, ворожим почуттям
В моєму тілі місяць, сонце
В ньому натхнення і до життя запал.
Попри все тверді і тихі мої кроки
Відлуння їх сягає в небесну даль,
Мої слова тихі й голі,
Що на серці те й на вустах.
Багатий, щасливий, здоровий,
Бо такі земні закони, інакше ніяк,
Я довіряю свої долі,
Але мій почерк на її сторінках.