Навіщо своє серце віддаєш комусь?
Я сумніваюся у правильності
Цього рішення чомусь.
Кожен своє серце хай береже,
І з ним перед Господом стає.
Господи! Ти бачиш серце моє,
Йому потрібне Милосердя твоє.
Навчи прощати і злоби в собі не збирати.
А коли воно від зради болить,
І важко далі у такому стані жить,
Буду Господа просити -
Змилосердися наді мною, Господи!
В свої обійми прийми,
І як блудного сина - прости!
Лише тобі одному своє серце довіряю,
Тобі Господи, тобі одному!
Я свою провину відчуваю,
У цім житті блукаю.
Заблудив чи заблудила,
І не стало, не стається дива.
У ньому зневіра зажила.
Не вірю тепер людям я.
У цьому провина є моя.
А кому у цім світі повірити можна?
Душа моя чомусь тривожна.
А ти хто? Словом ласо так жонглюєш,
І на неї, бач, полюєш.
І навіть серце готовий віддати.
А, що взамін за нього хочеш взяти?
Не зрадь і не зрань свого серця,
Прошу тебе. Милосердний Господь
Хай усіх береже.
І зціляє вже наші зранені серця.
Слово своє як лік нам дає.
У ньому наше серце оживає,
Зневіра душу покидає.
"Я - Світло світу, хто йде за мною,
Не блукатиме у темряві,
А матиме світло життя" ( Ів. 8.13)