І знову плине кача по тисині,
І дим гіркий в очах.
Сьогодні, як тоді під небом сірий
Клубочиться туман
Під обрій як прокляття.
І клятви обриваються раптово
На півслові. Знову.
А сотня вище, там, куди блакить
Несе свої потоки.
Нам залишилася провина,
Там - офіра.
Скільки гекатомб прийме земля,
Яку єдину назвемо своєю?
Інша - чужина,
Там тільки пустка. Спогад.
Плинуть ріки у далекий вирій
Де мрії заховалися таємні.
Ті зорі, що загасли назавжди
Впадуть назад, повернуться додому
У пісні, що не змовкне вже ніколи
Світити будуть світлом самоти,
Щоб виривати наше із полону.
А кача квилить щемно і нечутно
"ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ"