|
Як приїздит кум із полі, чоботи скидає,
То чогось наші кума заводит- ридає.
Каже, жи якусь біду хлоп десь підхопив,
Так му ноги чось потіют, як би їх не мив.
ШкарпеткИ стоят, як цьвоки, ніби із крохмалю,
Боже, Касю, що робити, яку біду маю?
Я сі дивлю на куму, як на якусь глупу,
А мій Стефко сі всикає, падає на дупу.
Так сі хлоп регоче з неї, як би зів маківки,
А кума ламає руки, аж потіє чівка.
Я лечу до свої кухні, несу кусок мила,
Господарского такого, аби ноги мила.
Ріжні кажу ї рецепти зи зілє варити,
А би кумову біду скоро залічити.
А тим часом кум у хаті тихо сі запер,
Я юш думала жи може до холєри вмер.
Двері всі запер на ключ, тихо в ліжко ліг,
Коло нього, на пілозі, ліг маленький звір.
По боках лежут шкарпетки- кумова біда,
На підлозі, коло п'єца, зложені дрова.
Кажу:- "Кумо, шо за шляк в хаті сі завів,
Двисі, кумові шкарпетка мало він не зів".
А кума мені в отвіт:- "То, кумасю, миші
Так здихают, де шкарпетки, Іван мій залише.
То яка тобі біда, нема біди... дудки,
Гроші кумонцю не тратиш, би купити трутки.
Твій Іван у тих шкарпетках якісь чари має,
Жи понюхає їх миш і си засинає.
Спит спокійно вічним сном, як та наркоманка,
- Дви сі, кумо, за дровами лежит, як таранка.
На холєру твому Йвану якесь лікувані?
Ваші миші поздихали, а наші, як пяні.
Твій Іван є, як той дохтор, лічит шкарпетками,
Завтра возьму їх занесу із Стефком до мами.
Бо то чари для мишей, як бальзам на душу,
Відкривайте кумо вікна, бо сама сі вдушу.
Так сі м чула, як би м нині міх трави скурила,
В вухах піли пташенята, а я ніби плила.
Ото моцна є отрута- Йванові шкарпетки-
Така радість для мишей, жи лізут на жердки.
ID:
779059
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 26.02.2018 01:01:29
© дата внесення змiн: 26.02.2018 01:02:34
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
Якби кум та й з щкарпеткАми та й у раді сіли,щоби тії депутати швидше жи прозріли... 
