Чи розумієш ти мене,
як розуміє ручка та папір...
Напевне ні та це не страшно,
бо інколи сама не розумію слів.
Хтось скаже просто "ненормальна",
а я скажу чому...
Мені подобається жити,
бо у віршах своїх живу.
Ось тут мій всесвіт і фортеця,
через хвилину бездня й пустота.
Скажи чи це буває так у тебе,
чи в цьому свті я одна.
В душі моїй галактика існує,
я інколи до себе говорю́
чекай тебе весь світ почує,
та ні це все ж не наяву.
Когось потрібно відпустити,
про когось мріяти весь час.
А я не можу просто жити,
коли життя моє без фраз.
:12 
