Поема
1
Я тілом не здійнявсь
але
пропала втома
але є слід —
що в Страсну п’ятницю
читомо
І так
одверто стає ясно
що душі линуть
через м’ясо...
і пробираються
крізь муки —
бо простягають
з серця
руки!!
і пробираються
крізь хмари
бо світ
ніби примарний...
а дух летить!
він дух
прекрасний!!
Як Син у Небі.
Як це знаю?
як синь.
Й аж ця краса —
над краєм...
2
що в Страсну п’ятницю
читомо...
я як відсліджую
бо вже слова мої
цвітуть
не там
чи тут
а там
і там і тут
3
Нехай в сонця
ввіходять далі голубі
як з серця і руками
не вітав
ніхто —
то цвіти всі — Тобі!!..
Бо на землі мене
майже нема!! —
дак я б там й задубів!..
Й тому любов моя —
Тобі!!!
Але
до храму
йду ногами,
не зовсім відаючи,
що із нами.
Коханий люд
і затверезився б
й загоробів!!
Й одкрилося б —
і святі вийшли
із гробів.
Так смерть люблять!
трипільські які всі...
а тут люблю я Слово...
повік віків!
4
лишивсь Шевченко на горбі...
в Цей День —
великий не тримає...
бо я любов — Тобі
бо я любов — к Тобі —
це Ти мене
в Любові маєш!!
хай...
світ мені по ребрах — грає...
в Любові
Бо бачиш на землі загати...
чим їх перемагать!
чим — їх — перемагати
якщо словами не змагати!
за що й не перестануть
нас шмагати??
...мені б цю
Білу квітку
раю!
а я насліджую... а я —
аж розриваюсь!
ще й душу розривають...
бо може десь й на небо
підіймають —
хто тіло
менш питоме
має!..
да я вподібнююсь!
по-різному слова
цвітуть...
не там — чи тут
а там
а там —
і тут!!
щож?
хай серця по квітах —
пробігають
щож... пахнуть квіти
то й серця виймають
а квіти ж у гроби кладуть.
Квіти на світ весь покладуть!!!
в Страсну —
і Небо в глибину
за квіти дбає!!
Квіти з любові — і ростуть,
Твоя Любов — безкрая!!!
14.04.2017, Страсна п’ятниця
винос Плащаниці... такого ще не було