|
Таке відчуття, що...
НЕНАВИСТЬ десь ходить поруч.
То дразниться зі мною,
То відходить,
То ось вона ліворуч.
Я чую руки на собі,
Я відчуваю подих,
Боюся черствості її,
Чомусь повзу праворуч.
Без сили падаю до ніг,
Дивлюся в її очі,
Лежу... і чую десь я сміх,
А серце лиш тріпоче.
Холодним лезом по душі
Лоскоче мої нерви.
Кочаюсь з болем по землі,
Благаю, щоб не вмерти.
Жалючим зіллям наче дріт,
Оповиває серце,
Отрута капає як віск,
Страх хоче лиш роздерти.
Земля схитнулася з-під ніг,
Паралізує волю,
А ненависть неначе в сні
Кляне щомиті долю.
Таке відчуття, що...
ЛЮБОВ стоїть праворуч.
Один лиш крок,
І легше вже,
І ось вона вже поруч.
Не можу дихати уже,
Кидаю погляд в небо,
Здригнулась ненависть з ножем,
Завило ззаду пекло.
Тепло молитви по душі
Розлилося рікою,
Скрутилась ненависть як змій,
Здійнялась наді мною.
Забрала руки від душі,
Не має більше сили,
Заметушилась як в брехні,
Сховалась до могили.
З плечей посунулась гора,
Так захотілось жити,
Прийшла закохана весна,
І хочеться любити.
Один лиш крок, ліворуч я,
Зробити так боюся,
Бо з ненавистю там одна,
Залишитись боюся.
Любов та ненависть..і я,
До них лиш крок здається,
Між ними втомлена душа
Як птаха в клітці б'ється.
Лю...
26.03.2018
НІЧОГО ОСОБИСТОГО.
Філософські роздуми, що між любов'ю і ненавистю один крок!
ID:
784714
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.03.2018 15:41:52
© дата внесення змiн: 27.03.2018 15:41:52
автор: Лю
Вкажіть причину вашої скарги
|
вірш гарний!
