Сидять і п'ють, і п'ють, і п'ють,
Закусуючи пустослів'ям
І поступово всі стають
Тупим, безликим поголів'ям.
Тих декілька хвилин життя,
Що залишилося ще жити,
Зливають їх без вороття
В стакан, залежністю накритий.
А під ногами - плач дітей,
Дружини відчай і надії,
Шматки розтрощених ідей,
В горілці втопленії мрії.
Сидять і п'ють, встають і п'ють,
Закусують сльозами й горем,
Нечистій душу продають
І з нею світ ганьбою орять.
Щодня на самострату йдуть
Скрізь сміх, із спраглими очами
Й ніщо не бачать вже, лиш п'ють
І заживо стають мерцями.
24.3.2018.
