Пройти той міст, якого не існує…
Коли життя - суцільний бруд і пил.
Кричати так, ніби ніхто не чує,
Кохати так,ніби з останніх сил…
І цілий світ - лише одна палата…
І все багатство - фарби й полотно…
Коли на прірві - кожен день, як свято,
Коли мистецтво в обмін на вино…
Пізнати душу,намалювавши очі…
Сумні обличчя ангелів без крил…
Себе втрачати справжнього щоночі…
Це божевілля… Вже немає сил…
Всі творчі люди - трохи божевільні
І наче вирок вимовив ім'я…
Мистецтво вічне. Він нарешті вільний…
І на вустах… посмертно… Модільяні…
