Слово лине в світ,
Слово котиться.
Сто віків і літ
Вверх підноситься.
В ньому сум і сміх
Аж зашкалює
І серця людей
Часом зваблює,
Бо несе любов
Буйним цвітом скрізь
І в обхід обмов
Прониза наскрІзь.
Та буває так,
Що не зладиться,
То вже слово те
Аж кусаються.
Вдарить з неба грім
З громовицею
І вже з слів загін
Блискавицею,
Понесеться вдаль,
Наче дощ і град.
В серці сум і жаль:
Не вернеш назад.
В ньому юний сміх - пропоную підібрати щось на зразок такого! в сильній поезії - а це якраз така - звуки потрібно підбирати так, щоб легко вимовлялися. А взагалі, відмінно, Олю!