На вулиці вітаємося з ними
Та, інколи, стаємо до розмови,
Бо щось нас коле у районі спини
І тиск високий нас турбує знову...
Вони давно вже не собі належать,
Покликання у них — служити людям,
А ті, буває, переходять межу
І за служіння те жорстоко судять.
Усі ми — люди і вони так само,
Гріхів у них, як і у нас — без ліку.
Сьогодні кричимо ми їм:"Осанна!",
А завтра нами розіп'ятий лікар...
В них нині свято, привітаймо щиро
Тих, хто, зазвичай, завжди з нами поряд,
Коли від болю крик луна в квартирі,
Або над хворим розгубились з горя.
Робота їхня з Ангельською схожа,
Бо, звично вже, рятують нас від болю.
Хай ласка з ними завжди буде Божа,
Хай щедро щастя їм відсипле Доля!
