У малечі справжня мука -
Десь почула слово «Кука».
І з тих пір нема спокою,
Бо не зна, що то «такоє»…
Мама каже: - Як кашлюка,
То приймати треба Кука.
Це ж сиропчик солоденький,
Пам'ятатимеш, маленький?
А маля до батька знову:
- Це не теє зовсім слово!
Заповзло немов гадюка,
І шепоче: - Кука… Кука…
Хтось до ночі грає Глюка,
Хтось весь день дверима грюка.
В хату тягнеться багнюка,
Хмарою пливе пилюка.
А малеча: - Кука… Кука…
Пташка то, чи то тварюка,
Й заковика й закарлюка,
Добра, чи скажена злюка?
Від часів далеких Кука
Всім відома тая штука.
Ще на ній руда перука,
Звісно, то звичайна Бука!
