Так и добыть до этих холодов.
Так и стоять между двух осенних деревьев,
словно между двух женщин:
вес целого мира ничего не значит в сравнении
с бременем липовой аллеи,
стынущей под серебряным небом
ноябрьского воскресенья.
Так и добыть до конца ещё одного
счастливого года:
написанные стихи ничего не объяснили,
написанные стихи ничего не изменили,
прежде всего не изменили поэзии –
она точно так же затемнена, непроговорена,
похожа на выписанные доктором рецепты:
лечи нас этой осенью, речь,
лечи нас от неумения понять друг друга,
у всех нас есть шанс в эту пору спастись,
у всех нас есть шанс на этот раз выбраться.
Так и запомнить площади с брошенными деревьями:
почтовое отделение утреннего неба,
уличные псы, похожие на подсолнухи, –
поворачивают головы в сторону осеннего солнца,
не отводят глаз от его
совершенства.
Закрывать отворённые двери,
откладывать недочитанные книги,
тебя исцелит только речь,
только речь с её сложными объяснениями любви.
Будешь теперь разбираться в инее,
сможешь отделять свет от сумерек,
женщина, похожая на дерево,
женщина, похожая на стих.
(Перевод с украинского)
+ + +
Так і добути до цих холодів.
Так і стояти між двох осінніх дерев,
мов поміж двох жінок:
вага всього світу нічого не важить порівняно
з тягарем липової алеї,
що холоне під срібним небом
листопадової неділі.
Так і добути до кінця ще одного
щасливого року:
написані вірші нічого не пояснили,
написані вірші не змінили нічого,
насамперед не змінили поезії –
вона так само затемнена й непроговорена,
схожа на виписані лікарем рецепти:
лікуй нас цієї осені, мово,
лікуй нас від нашого невміння порозумітись,
у нас усіх є шанс урятуватись цієї пори,
у нас усіх є змога вибратись цього разу.
Так і запам’ятати площі з покинутими деревами:
поштове відділення ранкового неба,
вуличні пси схожі на соняшники –
повертають голови в бік осіннього сонця,
не відводять очей від його
досконалості.
Закривати відчинені двері,
відкладати недочитані книги,
тебе вилікує лише мова,
лише мова з її складними поясненнями любові.
Будеш відтепер розумітися на інею,
зможеш відділяти світло від сутінків,
жінко, схожа на дерево,
жінко, схожа на вірш.
ID:
798135
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.07.2018 21:23:15
© дата внесення змiн: 21.09.2022 16:06:46
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
