Зелена Гусінь плаче тихо.
Невже у неї сталось лихо?
Летить назустріч їй Метелик,
в руках тримає він портфелик:
- Оце так квіти! Ось так ліс!
А в чім причина Ваших сліз,
прекрасна пані? Я здаля
лечу додому з навчання.
Здобув освіту вищу, справжню.
Вашій біді також зараджу!
- Навряд чи, друже кольоровий, -
Гусінь сумна йому говорить, -
Немає в мене справжніх друзів
ані у лісі, ані в лузі,
бо я зелена і бридка…
Напевно, доленька така –
самотність, сльози і печаль…
- Моя шановна, зачекай!
Лише за форми, колір, крильця
судити інших не годиться!
Не судять листя, коли жовкне.
Не судять птаху, коли змовкне.
За піну не судити море.
Зовнішній вигляд – то не горе!
Печаль, коли за головою
дурною всім нема покою,
коли душа черства, невдячна,
камінням серце – ось, що лячно!
- Ніхто не зазирає в душу.
Напевно, геть піти я мушу.
На самоті мені довіку
судилось… Щоб не чути сміху
про те, яка я «не така»…
Ось моя доленька гірка:
плести собі нитки шовкові
й про крила мріять кольорові.
- Мені відомо інше, панно!
Знання – то сила нездоланна!
Якщо Ви згорнетесь клубочком,
то зранку під ось цим листочком
станеться диво! Ось повірте!
Лиш спробуйте і перевірте.
Метелик вчений точно знав,
про те, що Гусені казав:
як в плетиво та зодягнеться,
то диво враз тоді стається.
Задумала природа-мати,
як лялечкою їй ставати.
На ранок диво дивовижне!
У лісі свято буде пишне,
бо з Гусені на диво-ляльку
чарівну бабку Капустянку
перетворилась сумна пані.
З народженням прийма вітання:
- Тепер я гарна і всміхаюсь,
від компліментів надихаюсь!
Завмер у захваті Метелик,
відкрив маленький свій портфелик:
- Не бачив ще краси такої,
божественної, неземної!
До Ваших крил таких барвистих
я подарую Вам намисто.
А іншим пам’ятати варто:
не привід зовнішність для жартів.
Не головне, як виглядати,
важливо – ким зумієш стати!
ID:
789895
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 01.05.2018 22:00:35
© дата внесення змiн: 01.05.2018 22:00:35
автор: Олена Ляшенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
