Забриніла струною, туга тятива
І з безжального лука амура,
Розсікаючи небо, летіла стріла,
Щоб поцілити в серце, крізь груди,
Щоб убити мій спокій, розкраяти враз
Беззахисність нікчемної плоті,
І попала, пробивши стривожений м'яз,
Коли вперше побачив ті очі...
Не дивився, ні... Просто... Просто тонув,
У бездонності ніжній блакиті,
Закохавшись безтямно, усе позабув,
Приворожений чарами миті
Із стрілою, у серці... Любов'ю убитий...
