Ще літо забарилося в гаю,
Чіплялось павутиннячком за трави…
Красу цю сколихнути я боюсь,
З жагою п’ю її, п’янку, яскраву.
Сміялись пижми жовті квіточки,
Золототисячник, мов чарами, дурманив.
Стріляли пирію качалочки
І звіробою зонти-талісмани.
Петрів батіг у небо руки зняв,
Розкривши свої круглі сині очі,
І птахи, мов змагалися в піснях,
Гай колисали зрання і до ночі.
Не лебеді – хмаринки в небесах,
Застигли на шифоні світло-синім…
Серпнева, запізніла ця краса
У тіло добавляла мені сили.
Чернігів. 3.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Чудова у Вас серпнева краса, Ганночко, коли ще сміються пижми жовті квіточки, Петрів батіг у небо руки зняв і птахи мов змагалися в піснях. Дійсно, що така краса ще додає сили. Хай подовше!