В квадрат вікна спроектувалася неждано
Сліпуча, біла і жива велика хмара,
Я бачила, як дихає вона.
Мабуть, високі далі пропливла,
Щоб тут з’явитися так рано.
Купчаста, біла хризантема – квітка неба,
Вітрець невидимий перебирає пелюстки.
Якби ти знала, як мені ти зараз треба!
Ніхто не тішився тобою так у всі віки.
І твій візит сьогодні пригасить мої жалі
За небом в десять балів, що вбирає очі,
І я дитиною тебе торкнутись хочу,
Подякувати за твоє народження землі.
Та ось вона ще більша стала,
В'юнилася, мов хризантема доцвітала,
Заповнивши собою увесь світ…
І вже перед очима сніг білів, відсвічувався лід.
Пейзаж північної зими – заставка у вікні,
Ведмедик білий там привидівся мені,
Сніговим згустком відірвався і побіг,
А потім, зморений , занурився у сніг.
В хмарині рух почався, суєта,
Стріпнувшись, білий птах повільно відлітав,
Шалений вітер відірвав крило,
Що, гублячи пір’їни, йому вслід пливло.
Хтось гребінцем розчісував шматочки хмар,
І в несуразному танку кружляло кілька пар,
А в середині вирувала заметіль,
Немов з сніговим зіллям там казан кипів.
Мов вати відірвався хмари шмат…
Та вигулькнуло сонце , і дало усьому лад.
Розтанули хмарки-утікачки, роздрібнились
Сріблясте віяло до неба розпустилось.
Клубочиться увись, не долетять туди й пташки,
А небо навкруги – блакитна скатертина чиста!
Здається, міксер-невидимка збив вершки:
Солодкі, свіжі, які можна з’їсти.
ID:
807373
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 21.09.2018 20:23:17
© дата внесення змiн: 21.09.2018 20:23:17
автор: Лариса Чорноус
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаво! Гарно! 
