На базар прийшла Лисичка,
Щоб купити черевички.
Довго ходить по рядах.
Там товарів: ох і ах!..
Ось, Ведмідь купляє мед,
А Вовчиця — теплий плед,
Заєць — донечці буквар,
Муха — срібний самовар,
Барсучиха — нитки й спиці,
Щоб зв'язати рукавиці...
Всі радіють, наче свято!
А товарів так багато:
Посуд, одяг, килими,
Он — санчата для зими,
Ось — тканини для шиття...
"Де ж, нарешті, те взуття?
Де мені знайти дрібничку:
Невеличкі черевички?"
Раптом, десь у закутку,
Чує пісеньку дзвінку:
"Чобітки та черевички,
Ви підходьте до крамнички,
Всіх узуємо звірят:
І великих, і малят!"
А хазяїн — Півень-швець —
Молодецький продавець!
Наша Лисонька зраділа:
"О, нарешті буде діло!"
Півню грошики дала,
Черевички узяла
І собі, й маленькій доні:
Будуть модні в цім сезоні!
Гарнi рядки, Олено. Досить цiкавий розвиток подiй. I проблема важлива вирiшуеться, i в ногу з часом героiня намагаеться крокувати.
Тiльки от у вас у 16 рядку словосполучення "нарештi вже" - якось так частiше вживають, коли вже знайшли, те, що довго шукали. Кажуть: "О, нарештi вже, знайшли таки. Ось воно де!" А у даному випадку - героiня ж ще продовжуе шукати. Може вам тут слово "вже" замiнити на "те". Зробити тодi:
Де ж, нарештi, те взуття?