|
Такі дивні юш часи у світі настали -
В каждій хаті інтернет, дроти повтикали.
Зять мій тоже протігнув, аби не відстати,
Так у нім юш засідає, жи не годен спати.
Іден день го попросила, най і нам покаже,
Шо за шляк го там тримає... то тримай сі враже.
Ідно відіо включив, а там старі клячі,
Шашлики, музики, танці... ото вже ледачі.
Подивила м сі спокійно, тай пішла до ліжка,
Завтра зятю, до обіду, поставлю кілішка.
Так зробила, як сказала, зєть витріщив вочи...
Зразу спитав підозріло, шо я в нього хочу.
- Хочу зєтю, як в тім кіні, вийти на поляну,
Возьму з собов коліжанок й сусідку Оксану.
Зєть причепа зладував, помив, бо від гною,
Повсідалисі баби, одна за одною.
Рушив трактор із подвір’я, димок як з виндзарні,
Всі дівчита, як ті квітки, такі собі гарні.
Заїхали по - під ліс, далі всьо заглохло,
Кругом таке болотє, аж в роті засохло.
Каже зєть: - Вйо, вилазіт, бо трактор буксує,
А баби , як ті ворони, ніхто го не чує.
Відчипив причеп хлопчисько, тай драпа додому
І про то ніц не сказав... не сказав нікому.
Як зачало сі змеркати, ми сі впамітали,
Так сі страху з мо наїли, мало сі не всрали.
Як додому сі дістати, гумаки в стодолі,
Мешта тихо поздиймали... зимно, ноги голі.
Так мо висиділи круто два дні і дві ночи,
Всьо потерпло, посиніло, вилазили вочи.
А на третий день в кишени знайшла телефона:
- Де ж я була, Боже, скорше? Облізла ворона.
Батареї не було, всьо сі розрядило,
Зачекай но зятю любий, натру я ти рило.
Розшукали нас хлопи, зачали тігнути,
Ноги мої так ми спухли, не могла м сі взути.
Як з причепа ми стігнули, ніц не памітаю...
- За кого ж ти сі віддала, Галю моя Галю?
(С) Леся Утриско
ID:
812893
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 07.11.2018 00:57:16
© дата внесення змiн: 07.11.2018 00:58:12
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
клас!
