Я знаю, десь за сивой хмарой,
Є сад квітучий без журби;
Де щастя й мрія ходять парой
Й до всіх звертаються на "Ви".
В гаю щебече соловейко,
Та не дощіть осіння ніч...
Там мати моя, вже старенька,
В молитві з Богом віч-на-віч...
Я знаю... Прийде час й до мене,
Але ж... побачу я той сад?
Чи варті зараз ті проблеми,
Що в бій ведуть, як на парад?
Я хочу до ланів де квіти,
Де сонце сяє, де пісні...
Онуки де зростають й діти,
Де ворожда під знаком "Ні".
Я знаю, десь у небі синім,
Усе не так, як на землі...
Та, хочу бути вже щасливим!
Від того й кров кипить в мені.
замечательный стих. 
