Не йди! Залишайся! Чуєш? Я прошу-не йди!
Таких не було ніколи й не буде після...
Нехай відзвучала дзвінка лебедина пісня,
і змиті холодним дощем всі наші сліди.
Нехай в осіннім саду відцвіли жоржини,
і впав вже додолу останній кленовий лист.
І замість веселого сміху тут вітру свист.
Та чуєш, то все недостатні для того причини,
аби ти забув про усе, що було. У душі
оселяться туга та пустка без твого "кохаю".
Не йди! Не штовхай мене цим ти до самого краю.
Невже ми настільки далекі, настільки чужі?
Не йди...Так просила. Про себе. Та тільки
вуста,
німими зосталися вперто. А погляд у спину,
неначе останній той цвях у важку домовину
з убитим коханням, не вартим прощення й хреста.
Дуже щирий і емоційний вірш! Крик душі ЛГ Однак, Вашій ЛГ немає про що турбуватись: якщо справді кохає, то таки не піде, а якщо не кохає - то краще нехай іде Така собі виграшна "вилка" для ЛГ
Ох,Вікторе, Ви ж знаєте цих жінок-спочатку емоції,а вже потім глибокий аналіз усіх "вилок" А насправді у моєї ЛГ все чудово То так,варіації на тему... Щиро дякую за Вашу увагу
Надихає...не йти 
Вдячна за Вашу увагу 
Однак, Вашій ЛГ немає про що турбуватись: якщо справді кохає, то таки не піде, а якщо не кохає - то краще нехай іде 
То так,варіації на тему... 
Щиро дякую за Вашу увагу 
