Знов засипає снігами дороги хурделиця,
Білі полотна мережить на кронах сосни,
І передзвоном снігів ця мелодія в серці
Аркушем чистим чекатиме тихо весни.
Боже, які неповторні ці миті казковості,
Вінчані чарами, сплетені з чистих думок,
І не буває в житті лиш простих випадковостей,
Все, що нам дано в житті – посилає лиш Бог.
Знов занотовую день у щасливих миттєвостях,
Скільки доріг ще попереду варто пройти,
Потяг все мчить уперед, серце мріями стелиться,
Боже, дай сили іще, щоб і їм прорости.
Ще у житті будуть перші тендітні підсніжники,
Сонце гаряче й холодні осінні дощі,
Теплі обійми і лагідні дотики ніжності,
Тихе безсоння і сум одинокий вночі.
Щось віднайдеться, а щось поміж зорями згубиться,
Тільки болить те, що серце не може забуть,
Може із часом усе, що ніколи не збудеться,
Білі сніги у хурделицях днів заметуть.