Що ж ти крутишся і метушишся, мов дзига?
Розпускаєш хвоста, виглядаєш павліном.
Я давно на колишню себе не подібна.
Не пришиєш мене, не прив'яжеш на линву,
і ні скотчем, ні клеєм не склеїш уміло,
що згоріло дотла і розвіялось впрах.
Бо сьогодні дрібниці, що вчора здавалося дивом,
Ми на різних планетах, і в різних світах.
І так пафосно мости всі не треба палити-
бо збіжиться вся нечисть на відблиск вогню.
Всі слова, ніби, сказані і всі думки уже чисті,
від цілунків вже інших палаю - горю.
І піду я ледь чутно в туманную даль.
І тебе твій маршрут хай туди приведе,
де за хвіст твій павліна належить медаль,
і немарною вся метушня хай буде.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823695
Як завжди 
