РАДІСТЬ СЬОГОДЕННЯ
Глибоко щось в середині сидить,
Болить, як рана, на шматочки рве,
Чи причаїлось тихо і мовчить,
Чи хмарками у небесах пливе.
Сильний вітер крони дерев колише,
Щось привидом в тіні дерев гуляє.
Це щось, листком кленовим, вірші пише,
Солодким трунком губи обвиває:
Царицю Шамаханську зустрічає;
Під руку кипарис вечір веде,
В альтанках пісня ночі заповняє,
Багряним листопадом осінь йде:
У край чудес незвіданий, незнаний,
Усмішка на вустах,незлічені роки.
У піднебессі світ далекий і принадний,
І радість сьогодення - у потиску руки.
23.11.2016р.
