Будь щирою... Умій сміятись!
Назад до суму не вертатись.
Вчись казати все в обличчя,
Не чекати на реакцію "його величя".
Навчись маленькою бути, і ніжною,
І вітати всіх усмішкою білосніжною.
Чекати, любити, літати
І почуття прямо казати.
Не бійсь! Усе йде своєю чергою.
Віддавай оточуючим позитивну енергію.
Люби, та тих кого лиш серце просить
І поля суму волошками заколосить.
Навчитись вірити у все.
Наївності додай краплину.
Хай життя струмком несе
І пусти усе по своєму плину.
Залиш лиш тих, кого кохаєш.
Залиш лиш тих, кого чекаєш.
Забудь проблеми та незгоди
І побачиш, що світлі у житті пригоди!
На початку шляху - ти була сама.
Без друзів, без опору, без плеча.
Тепер, ти уже іншим серця лама.
І у холодній душі не горить свіча.
Її там уже і не потрібно!
Бо був отой хто її погасив.
І як би не старалась, все беззмінно.
Бо він її любов'ю запалив...
І вже не милі іншого слова...
Не гріють її чужі руки...
Їй би дотик твій - свята основа!
І голосу твого п'янкії звуки...
