Вирішив змахнути із себе пил і подався на Бібліотечник в Франик. Перший курйозний момент відбувся на самому місці стопу. Переді мною спинилась жигулька, яка створила ідеальні умови, щоб її об’їжджали інші водії та гальмували переді мною. Надумав я допомогти чоловіку в лиху годину, але мою пропозицію штовхнути машину було відхилено по причині –
«бабка перейшла дорогу». Між іншим, та «бабка» переходила по пішохідному пішоході і йшла з церкви.
Відьма, напевно, на мене не подіяла і я швидко спинив свою машину;)
У дорозі водій признався, що вперше підвозить стопом, це неабияк мене втішило. Зрештою, я дуже швидко добрався до Франика. За допомогу в дорозі водій отримав «триКУТник» і +100500 до карми, а я, купивши квиток на вокзалі, пішов перекусити. Їсти в Франику львівські круасани – це ще те збочення, але констатувати, що вони там смачніші було образливо. Підкріпившись, я вирушив читати вірші на сотці. Поспілкувавшись з цікавими людьми, відчув приплив сил.
Наостанок вийшло запросити двох чудових дівчат на Бібліотечник. Надіюся, вони щось цікаве почерпнули для себе. Між іншим, виявилося вони знають Теодот Кирста, який інколи відбирає у мене хліб і читає свої вірші на вулицях, як і я.
На Весняний Бібліотечник, як і завжди, зібралось дуже багато класних людей. Жалію хіба, що не потиснув руку Маврику, Розлуцькому та Волошину.. Наче всіх інших бачив, а якщо про когось забув – вибачайте. Безмежно радію, що зміг поспілкуватися та зарядити свою внутрішню батарейку.
Вдячний також за подаровану чашку та листівочки; за тепло, розмови та за те, що стрілися. Я рідко на цьому акцентую, але заради всіх знайомих та незнайомих кожного разу вирушаю в чергові мандри, щоб хотілося знову і знову повертатися в теплу та дружню атмосферу.
З повагою, Богдан Кухта. (Офіційно – не офіційний письменник «нового часу», одним словом – баламут)
25.03.2019