Ангел цілував мої засмаглі плечі.
Той бруд можна порахувати на пальцях.
Сонце прокляло мене, це вдалий вечір
Забуватися знов в улюблених танцях,
Тільки вже не з ним, не в милих, рідних стінах
Без гарантій, що буде втричі ніжніше.
Відчай за вікном завмер, дарма надіюсь,
Що залежатиме щось від моїх рішень.
Демон цілував мої засмаглі плечі.
На підлогу впало боа із шиншили.
Смішно аж до сліз, немає слів доречних,
Я забула, коли востаннє грішила.
Створений не для таких, як я, цей простір,
З його гемомодифікованим страхом,
Маючи все, я там гола бідна гостя,
Неприручена, білосніжна та птаха.
Демон цілував мої засмаглі плечі
Так підступно, так геніально. Як ворог...
Пляшка із бажанням просить кровотечі.
Розбивати? Та в цю мить думи про кого?
(про ангела напевно)...
16.11.2015
гарно 
