І в новий день все кроками неспішними...
Душа десь високо . Тримається за хмари.
Мені б словами добрими й утішними
Розсіювати сумніви й примари.
Мені б віршами дощ зміняти в перли .
Та спогадів найніжних нанизати,
Щоб всі печалі спраглими - потерпли !
Це ж скільки треба в серці щастя мати?
Щоб миті всі із пестощей, очей.
І усмішки, і добрі чесні руки -
В слова, щоб гріли серед днів, ночей
Моїх людей від болісної муки.
Щоб лиха всі, турботні, неподільні,
І стріли долі, і каміння в спину,
Зрадливі , невзаємні й непомірні -
Щитом залізним у велику силу!
Це ж скільки в серці місця мати треба,
Щоб кожному знайти там щось собі?
В моєму ж серці до самого неба -
Любов! Бери! Тут стане і тобі!