Я не хочу молитись святим,
Я не буду молитись іконам,
Ні церквам, ні месіям новим
По старим, чи по новітнім канонам.
Я не буду себе бичувать,
Чи навколішках ревно стояти,
Бо життя і весь Всесвіт навкруг
Дарувала мені проста мати.
Може хтось в ній не бачить того,
Що я бачу своєю душею.
Це не німб над прекрасним чолом:
Вона Є, БУЛА й БУДЕ моєю!
Як спіткнусь, то підставить плече,
Захворію – вона у тривозі,
І мій біль її більше пече,
Ніж мене на життєвій дорозі.
На мою ще не впалу сльозу
Вже з’явилась сльозинка на віях.
І я хрест по життю так й несу –
За її ще не здійснену мрію.
Бо для мене усе віддала,
Й не втомилась себе віддавати.
Я на неї всім серцем молюсь,
Хоч вона лиш проста моя мати…