Українська, диво-мова, піснею сповита.
Кожне слово мелодійне, сяє колоритом.
Ллється срібним переливом по світах широких,
А у рідній Україні майже одиноке.
Ну чому ти зайва, мово, у своїх пенатах?
Мов затиснута навмисно, щільно у лещатах.
І тебе вскубнути прагнуть, обпалити крила,
Зруйнувати велич духу і убити силу.
Захищаєшся віками від лихого світу,
Намагаючись розквітнуть яблуневим цвітом.
А тебе клюють нещадно чорно-сірі круки.
І за що терпіти мусиш нестерпимі муки?
Та утім, безмежно вірю в спільну перемогу,
Хоч на тебе і чекає надважка дорога.
Мандруватимеш звитяжно по усій країні,
Розливатимешся всюди співом солов'їним.
Бо ти сонячна, крилата, піснею сповита,
А твоє могутнє слово сяє колоритом!
Ти найкраща, неповторна, чарівна перлина,
Світоч, сила і надія, велич України!
03. 06. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
