Жінка повинна ковзати,
Довжитись і розходитись,
Жінка повинна ширитись
У напівсфері рук
Жінка повинна вирости
Викохатись, розправитись
Жінка повинна ніжитись
Серед лісів і лук
Жінкою напуваються
Коли не можуть дихати
Жінкою затуляються
Від дощів й завірюх
А коли вже наповняться
Глодом та обліпихою
Сливами та кульбабою
В пелену їй впадуть.
Будуть так притулятися,
До полотна солоного
Руки її долонями
Терти в вогкій пітьмі
Жінка була народжена
Щоб заклинати повені
З місяця тягти промені
В коси свої густі