Холод довго блукає у пошуку власної жертви,
Підбираючи коди до блискавок на всіх одежах.
Вечір видався зимним - один із найліпших сюжетів,
Що давався взнаки, коли ніг не відчутно у мештах.
Мені було десь вісім, тоді празнували Святвечір.
Їду в потязі - жодної цятки і жодної плями.
Я тоді ще не думав за себе - мені було легше,
Я тоді пізнавав все навколо, забувши про маму.
Жовтень. Холод. Мені вісімнадцять. Мій потяг вже рушив.
Я дивився в ніщо, намагаючись здибати світло.
Скільки часу спливло, а на мене впливають маршрути,
Кличуть знову і знову до себе, бо мають, де діти.
Хтось колись написав епохальне "Я їду додому" -
Це для когось - призначення, іншим - лиш фраза формальна.
Ті, хто вижили й їздять, вважатимуть домом дороги,
Бо вони - їхня пам'ять,
Єдиний у сірості спалах.
ix.x. - xi.x.mmxvii
