Знов дні летять, спішать, як коні,
А з них складається роки...
Їх не втримати на припоні,
Мусим змиритися таки...
Спинити час не в нашій силі,
Ніщо не вічне в світі цім...
І спотикачок є доволі,
Допомага нам власний дім...
У своїм домі наша пристань,
Там все до серця і душі,
Спокій, увага, відпочинок,
Не заважають і дощі...
Тут розслабляємось... І втоми,
Здається ніби й не було...
Кожному з нас найкраще дома,
І до душі його тепло...
Дім захища від негараздів,
Зберіга спокій повсякчас,
Все облаштовано зі смаком,
І зігріва постійно нас...
Хто це пізнав, той розуміє,
Без нього нам не обійтись...
Свій дім - це спокій і надія,
Він нам підказує - держись!..
Ми його любим й завжди дбаєм,
Він відчува нашу любов...
До нього часом розмовляєм,
Він є надійний наш покров...
Я вірю він нас розуміє,
Хоча постійно і мовчить,
Та направляти всіх уміє,
Помага й болі пережить...
Як всі до нього поспішаю,
Усьому лад в ньому даю...
І плачу часом, і співаю,
Й безмежно я його люблю!..
Мудрі рядки! Душевно,з любов*ю.Успіхів Вам, Валічко! Шануймо своє життя в рідному домі! 
