Коша:
Якби собач з мого життя
одного разу зник, то й я
напевно почала б зникати.
І з серця, мого звуки плачу
лунали б гучно за собачем.
А часточки моєї душі,
на самоті що поламалась,
в рядочки склалися б нові,
та піснею сумною стали.
В якій співала б
що собач мене покинув
і «ач ач»
ні коли більше не про мовить.
Та лапкою там де душа,
Притиснувши щоб не боліла,
Самотнє зватиме коша
Свою собачку серцю милу.
Собач:
Моє маленьке кошенятко,
якщо б навіки лягла спатки.
Лягти з тобою б захотіла
твоя собачка, серцю мила.
І місце де одвічний сон
застав мою маленьку кицю
воно б відразу стало тим,
Собач де захотів лишиться
І запалала би душа
без свого рідного коша.
Не стріне вже собачка кицю,
киця ж не стріне собача.
