По осінньому лісі блукаю,
І чогось ще шукаю, шукаю,
То шишки, то листочки барвисті,
То калину червону в намисті.
Он розкинув хтось щастя багато,
Й не зумів його навіть зібрати,
А ось стелиться стежка вузька,
На ній повно надії й добра.
І дерева торкаються неба
І питають, чи неба не треба,
Його можуть для мене пригнути,
Щоб безмежність його осягнути.
А ялини і сосни цнотливі,
Такі вірні і незрадливі
Все милуються тільки красою,
Їх прикрасою неземною.
Наберу собі трохи я всього,
Може, легшою буде дорога...