Прийшов той час: що скоро, зовсім скоро…
Господні сурми майже при устах
І похитнуться у Землі опори,
А на людей спаде і розпач й страх.
Про час і пори каже Боже Слово
І хто це бачить годі вже мовчати,
То ж хто у правді: будьмо вже готові,
Гайда до праці – вже доволі спати!
Бо хто любові правди не прийняли
Дія омани вже на них зійшла.
У тисячі спокус християни впали,
Не відрізняють вже добра від зла.
А щодо мене, нічим похвалитись,
Хіба що Богом, Господом Христом,
Потрібно більше постити, молитись,
Щоб не впадати у духовний сон.
Ходити не за тілом, а за духом,
Щоб мати у собі Його плоди.
Усю себе віддати в Божі руки,
Тоді Господь врятує від біди.