Ранком будять крики двигуна,
Заважає мені перейти дорогу,
І завжди показує власні роги,
Сигналячи, хоча не моя вина.
Тікаю від них,-аж мокра спина.
Йому програю, не маючи змоги
Догнати його слід шин строгий,
По мокрім грунті колію витина.
Бредуть скрізь кольорові отари.
Безупину, повсякчас та всюди,
Потужно шляху шукають фари.
Випорскують маси усім бруду.
Очікують тихо на виході з бару,
Смертей від них бійтесь люди.
(Сонет)
29 липня 2009 р.
