Дощ плеще за вікном. Стоїть вино в бокалі.
Вже скоро Новий рік, але в душі сльота.
Звучить старий Шопен. Дерева всі опалі.
Щось знову я пишу, а поруч пустота.
Уже пішли в танок незрозумілі рими,
Початок наче є, не бачу в нім кінця.
І родиться якесь невідане, незриме,
Але оте нове підходить до лиця.
А я усе пишу… Милуюсь, посміхаюсь…
Неначе дивина комусь зі сторони.
Я слухаю Шопена, пишу і наче каюсь
І витягаю рими у вірш із глибини.
Коли скінчив усе, то зрозумів удачу,
Такого на віку ні разу не писав.
З Шопеном подруживсь і вирішив задачу,
Свій вірш, що написав, в комп’ютері набрав.
Супер!!! 
